Дос’є:
1998р.- срібні призери чемпіонату України з Картингу
- Ви давно в автоспорті? Пам'ятаєте своє знайомство з ним?
- У драг прийшов через картинг у 1998 р.. Тоді моя команда стала срібним призером чемпіонату України. Я не пілотував, а був директором команди: виставляв на змаганнях власну техніку, сам нею займався і мав бажання розвиватись далі. Потім у 2003-му ми випадково потрапили на трекові перегони у Рівному. Захопило настільки, що наступного ж року збудували своє авто і почали з ним виступати.
- За ці 15 років у технічному плані наскільки виросла Ваша команда?
- У 2005 році в моєму рідному Луцьку пройшли перші гонки. Приїхали досвідчені спортсмени з Харкова, Донецька, інших міст України. Нам, дебютантам, чесно зізнаюсь, було надзвичайно важко. Бракувало знань і нормальних «коліс». Але ми поставили собі ціль – придивитися до конкурентів, щоб врахувати сильні та слабкі сторони на майбутнє. Результатом став наш перший спортивний «Golf». Він мав 220 кінських сил під капотом і був досить атмосферною машиною, однак не зовсім досконалою. Саме це й спонукало докупити обладнання для професійного тюнингу і ось вже 7 років я керую автомайстернею, яка складає спортивні авто як для себе, так і для інших гонщиків. Після вже згаданого «Гольфа» збудували і почали виставляти дві автівки: «Seat Ibiza» та «Porshсe turbo».
- Як готували машину до нового сезону?
- Торік не вдалося покращити показник 11,6 секунди через те, що машина була надто важкою – в межах 1300 кг. Зараз ми це врахували і виставлятимемо авто вагою близько 1 тонни. Плюс перейшли на інше паливо. Сподіваємося, це суттєво змінить результати. Ми все випробовуємо на собі, аби потім пропонувати клієнтам професійні боліди для драг-рейсингу.
- До конкурентів придивляєтесь напередодні змагань?
- Звісно! Навіть задовго до них! Наші механіки мають особливе завдання – уважно стежити за машинами на трасі, оцінювати плюси-мінуси і у наступному сезоні переносити ці зауваження на свою техніку. Ми над цим працюємо постійно.
- Де зазвичай тренуєтесь?
- На трасі нашого цивільного аеродрому. Маємо домовленість з керівництвом, тому можемо безперешкодно відточувати майстерність. Цьогоріч вперше федерація драг-рейсингу звернула на Луцьк увагу і червневі гонки пройдуть на нашій землі. Це, звісно, приємно. Крім того, кажуть, що у нас ледь не одна з найкращих доріжок в Україні за якістю покриття.
- Яку мету собі ставите? Можливо, спробувати сили на іноземних трасах?
- Я вже у тому свідому віці (52 роки), коли не витрачаєш себе на примарні цінності. Поїхати ганяти за кордон – не моє. Мені б хотілося, щоб в Україні автомобільний спорт був розвинений на досить високому рівні.
- А що для цього потрібно, як гадаєте?
- Найперше, стабільність в країні. Коли поруч ідуть бойові дії, не легко щось планувати на далеку перспективу. Але те, що федерація розвивається – це вже добрий знак. Ми з командою весь час стежимо за американськими чемпіонатами і, думаю, у нас є достойний потенціал, щоби дорости до такого ж рівня. Україна має своїх досвідчених гонщиків, непогану матеріально-технічну базу і майстрів, які вміють побудувати болід «з нуля», тому просто потрібен час.
- Автоспорт – захоплення ризиковане і не дешеве. Як Ваша сім’я до нього ставиться?
- У мене двоє дітей. Синові зараз 17 і я потроху починаю залучати його до автоспорту. Цього сезону буду пілотувати сам, а він буде вболівальником. Гадаю, що живий приклад батька спрацює краще будь-яких словесних переконань. Мені б хотілося, щоб син повторив мій шлях.